| Фразеологізми української мови |
| Українські реферати - Українська мова |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
| 15.08.2010 01:30 |
Фразеологізми української мови
Курсова робота з української мови
Анонс курсової роботи Термін фразеологія (від гр. phrasis — вираз, спосіб вираження, зворот і logos — слово, вчення) в сучасній українській мові вживається принаймні в чотирьох значеннях: 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови; 2) сукупність фразеологізмів у мові; 3) своєрідні засоби вираження думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо; 4) сукупність пишномовних нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту. Об'єктом фразеології як мовознавчої дисципліни є сукупність усіх фразеологізмів мови. Фразеологізм (крім особливих випадків, фразеологічна одиниця (ФО), фразеологічний зворот, фразеологічний вислів, стійкий вислів, вираз, ідіома, фразема) — відтворюване, цілісне за значенням, стійке за складом і структурою словосполучення. І) інтегрованому змісті фразеологізмів слова-компоненти втрачають буквальну семантику і позначають інші культурні коди — характеристичний, поведінковий, духовний, моральний тощо. Наприклад: гнути горба "дуже багато, важко працювати", ходяча енциклопедія "людина з різнобічними знаннями". Виникнення і вживання фразеологізму зумовлене постійним відчуттям лексичної недостатності, намаганням вербалізувати людські емоції, утілені в когнітивні моделі душевного стану. Фразеологізми є специфічними мовними формулами, картинами світу із закодованою інформацією про минуле, наших предків, їхній спосіб сприйняття світу та оцінку всього сущого; вони акумулюють культурні потенції народу, тільки йому притаманним способом маніфестують дух і неповторність ментальності нації. Фразеологічні одиниці ввібрали історичні події й соціальне життя, вирізняють найменші порухи нашого серця, розказують про неосяжний світ людських почувань, вражають точністю асоціацій між природою, звичайними життєвими фактами і людською поведінкою, нашими емоціями й учинками. Вони — скарбниця поетичних уявлень народу. Добірна національна фразеологія, зазначав І. Огієнко, — "душа кожної мови, сильно її красить і збагачує". Усе матеріальне життя, обряди, вірування, повір'я, забобони відклалися в стереотипах поведінки будь-якого народу й вербалізувалися в численних фразеологізмах. Фразеологічні одиниці втілюють історичний, повсякденно-емпіричний та культурний досвід етносу. Темою курсової роботи обрано питання: «Фразеологізми української мови із компонентом «душа». Завдання курсової роботи: 1. Розглянути фразеологію як лінгвістичну дисципліну: з’ясувати поняття фразеологічної одиниці, його зміст і форму; простежити класифікацію фразеологічних одиниць. 2. Дослідити думку: вітчизняні мовознавці про фразеологічний фонд мови. 3. З’ясувати семантику фразеологізму із компонентом «душа». Методи курсового дослідження: робота з науковими джерелами, аналіз, синтез, дослідження, узагальнення. Слово фразеологія буквально означає «учення про звороти мови» (по-грецькому фразос— зворот, вислів і логос— поняття, вчення). Фразеологія — порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики та об'єкт вивчення якої ще остаточно не визначені. Це пояснюється передусім великою функціональною, семантичною і структурною різноманітністю тих одиниць, що сприймаються як стійкі сполуки слів. Така специфіка об'єкта дослідження викликає труднощі у визначенні як місця фразеологічного рівня в ієрархії мовної структури, так і місця фразеології серед інших лінгвістичних дисциплін. Поняття змісту фразеологізму складається із лексичного значення і його граматичних категорій, що визначають у цілому лексико-граматичну характеристику фразеологізму, тобто віднесеність його до певного розряду фразеологізмів: іменних (тертий калач; синя панчоха; ахіллесова п'ята); дієслівних (виходити сухим із води; пекти раків; роздмухувати кадило); ад'єктивних (на один копил шитий; нечистий на руку; під мухою); адвербіальних (світ за очі; на всі лопатки); вигукових (цур тобі [пек]!; тим-то й ба! та ін.). Поняття форми фразеологічних одиниць передбачає розмежування: а) власне форми і б) парадигматичної форми. Говорячи про власне форму фразеологічних одиниць, підкреслюють у першу чергу нарізнооформленість їх компонентів, що зумовлює ряд специфічних характеристик цих лінгвістичних одиниць: а) кількісний склад компонентів; б) межа фразеологічної одиниці; в) постійність і змінність компонентного складу; г) структурно-граматична організація компонентів у єдиному цілому та ін. Фразеологічна одиниця передбачає у своєму складі як мінімум два компоненти, причому це може бути поєднання двох повнозначних слів (досягти апогею, пуститися берега, лебедина пісня), повнозначного із службовим (в ажурі, ні аза, під мухою), і навіть двох неповнозначних на зразок або — або (одне з двох). Компонентний склад фразеологічних одиниць може бути двочленним (вільний козак, узяти гору, співати дифірамби, зводити рахунки, урвався бас); тричленним (сам собі пан; одним миром мазані; сім чудес світу; до сьомого поту; ніде голці впасти; передати куті меду; висмоктати з пальця); чотиричленним (ні пари з уст; узяти бика за роги; вставляти палиці в колеса); п'ятичленним (не остання спиця в колесі; наговорити сім мішків гречаної вовни; каменя на камені не залишити; переливати з пустого в порожнє) і більше (Не несися високо, бо низько сядеш; Похвалити не вмію, а погудити не смію). У зв'язку з тим що компоненти фразеологічних одиниць у мовному потоці активно взаємодіють з іншими словами, визначення їх обов'язкового лексичного складу, тобто межі фразеологічної одиниці, ускладнюється.
Tags: |