| Типи характеру молодших школярів та врахування їх учителем |
| Українські реферати - Психологія |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
| 06.07.2010 00:41 |
Типи характеру молодших школярів та врахування їх учителем
Курсова робота з психології і педагогіки
Анонс курсової роботи ВСТУП Відносини між людьми встановлюються і розвиваються в суспільстві. При цьому в межах кожного етносу формується так званий типовий характер, що охоплює найтиповіші риси. Типові риси етносу по-різному виявляють себе залежно від інтересів, здібностей, почуттів, мотивів людини, тобто тих внутрішніх умов, через які переломлюються зовнішні впливи, що й зумовлює індивідуальність людини та неповторність її характеру. Виявляється характер людини в її діях та вчинках і накладає на них певний відбиток. Від нього залежить поведінка людини за різних обставин: рішучість у прийнятті рішень, наполегливість у досягненні поставленої мети, винахідливість при уникненні небезпеки тощо. Ці дві індивідуально-психологічні особливості людини тісно пов'язані між собою. Деякі вчені стверджують, що темперамент є динамічним аспектом чи навіть основою характеру. Проти такої думки рішуче виступив В. Мерлін, який стверджував, що включати темперамент у характер не слід, тим більше ототожнювати ці дві психологічні категорії. Він зазначав, що властивості темпераменту, характеризуючи особливості динаміки окремих психічних процесів, мають відносну постійність, перебувають у строго закономірному співвідношенні як тип і одночасно зумовлені загальним типом нервової системи. Точніше було б вести мову про взаємозв'язок між темпераментом та характером і їх взаємовплив, що може набувати різної форми. В одних випадках наявне якісне перетворення темпераменту під впливом характеру, в інших — характер може перебувати під впливом темпераменту. Спостереження над людьми показують, що такі риси, як рішучість і сміливість, скоріше можна виявити у сангвініків і холериків, ніж у флегматиків. Навпаки, обережність і витримка більше властиві флегматику, ніж сангвініку. Але ці зв'язки не є закономірними, і на них не слід орієнтуватися в пізнанні людського характеру. Не можна заперечувати, що темперамент впливає на деякі риси характеру, надаючи їм своєрідного вираження. Але якщо темперамент може впливати на форму вияву характеру, то характер значно більше і глибше впливає на темперамент, на підпорядкування емоційної збудливості змістовому аспекту особистості, її спрямованості і волі. Способи формування характеру залежать від особливостей темпераменту. За однакових умов у холерика легше виробити рішучість і сміливість, ніж у флегматика чи меланхоліка, а у флегматика легше виховати витримку, ніж у холерика. І. Павлов переконував, що поведінка людини зумовлена не тільки вродженими властивостями нервової системи, а й постійними впливами середовища на організм. Він доводив наявність своєрідного «сплаву вроджених рис типу вищої нервової діяльності і тих змін та надбань у ній, які виникають внаслідок впливу середовища. У процесі розвитку людини в корі великих півкуль головного мозку утворюється багато складних і міцних систем тимчасових нервових зв'язків (динамічних стереотипів), які є фізіологічною основою звичних індивідуально-своєрідних форм поведінки людини. Виняткову роль при цьому відіграє друга сигнальна система, яка є найвищим регулятором людської поведінки. Тип нервової системи не визначає ні окремих рис, ні характеру загалом. На основі будь-якого типу можна сформувати всі соціальне значущі властивості особистості. Але формування систем зв'язків відбувається неоднаково у представників різних типів нервової системи. Для людини як суспільної істоти навколишнє середовище є передусім суспільним середовищем (суспільний устрій, громадські організації, виробничий колектив, сім'я). Тому її характер детермінований суспільним буттям — суспільними умовами, в яких вона живе і діє. Він не є вродженим, постійним і незмінним. Жодна дитина не буває від народження працелюбною чи лінивою, чесною чи лицемірною, дисциплінованою чи нестриманою. Ці якості не є фатально зумовленими типом нервової системи. Характер формується протягом життя під впливом життєвих обставин. Однак людина не пасивний об'єкт їх впливу. Вона активно взаємодіє із середовищем, змінює його, переборює несприятливі умови. Не середовище саме по собі, а діяльність людини в ньому відіграє вирішальну роль у формуванні характеру. Оточення, в якому перебуває людина, умови її життя і діяльності, життєвий шлях — індивідуально-своєрідні й неповторні. Наслідком цього є нескінченна різноманітність людських характерів. Зважаючи на актуальність даної проблеми питанням курсового дослідження є тема: “Типи характеру молодших школярів та врахування їх учителем”. Проблема курсового дослідження – характер, як індивідуально – психологічна особливість особистості та його врахування учителем. Предмет курсового дослідження – активізація теоретичних та практичних надбань з питання типи характеру та врахування їх учителем. Об’єкт – молодші школярі. Мета курсового дослідження - визначити індивідуально – психологічні особливості особистості проявів характеру, надати загальну класифікацію та структуру характеру – як психологічному явищу, з’ясувати необхідність та можливості врахування характеру молодших школярів учителем. Необхідно зауважити, що для вирішення поставленої мети нам необхідно виконати завдання: 1. Ознайомитися з науковою та методичною літературою з поставленого питання; 2. Надати загальну характеристику теоретичних аспектам характеру та визначити шляхи його становлення та формування; 3. У процесі практично – експериментальних досліджень надати методичні рекомендації по формуванню та становленню характеру у молодших школярів у процесів навчально – виховної діяльності та врахування типу характеру учителем. В ході роботи над проблемою дослідження було використано методи науково – педагогічних досліджень: 1. Методи роботи з літературою; 2. Спостереження; 3. Дослідна бесіда; 4. Експеримент.
|