Вступ 1. Об’єм і предмет курсу ОБЖД 2. Навколишнє середовище та його складові 3. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі Висновки Список використаної літератури Обсяг - 25 сторінок
Стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічної катастрофи спонукали до проведення спеціальних досліджень і виконання заходів, які б дали можливість вирішити двоєдине завдання — збереження рівноваги в природі і задоволення вимог умов життя, що увесь час зростають. Погіршення стану навколишнього середовища може призвести до зникнення людства як біологічного виду. Природно виникає запитання, яким чином вийти з такого становища? У західному світі з'явилося багато наукових робіт і навіть проводилися різні захисні заходи в очікуванні апокаліпсису. Отримали поширення різні теорії, які обґрунтовують неминучість катастрофи. Але історія розвитку людського суспільства говорить нам про те, що завжди перед обличчям небезпеки всі люди намагаються об'єднатися і завжди перемагають. Можна навести чимало історичних прикладів з давнини (об'єднання Русі проти татаро-монгольського іга) і сучасності (об'єднання країн коаліції проти фашизму в Другій світовій війні, створення оборонних блоків, об'єднання Європи, допомога в ліквідації землетрусів, повеней та інших стихійних лих). У сучасному світі зусилля людського співтовариства, спрямовані на узгодження питань політики, економіки та екології на планетарному рівні, привели до створення системи міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища й утворення досить чіткої організаційної структури. Її головним елементом виступають центральні установи ООН, спеціалізовані установи ООН — ЮНЕСКО (Організація ООН з питань освіти, науки, культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи), Світова комісія з охорони довкілля та розвитку, МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії), а також міжурядові регіональні програми, угоди тощо.
1. Об’єм і предмет курсу ОБЖД
Кожна людина, і безперечно людина з вищою освітою, повинна усвідомлювати важливість питань безпеки життєдіяльності і вміти вирішувати їх. Особливо гостро проблеми безпеки життєдіяльності стали обговорюватися останніми роками в Україні у засобах масової інформації, у суспільних і політичних колах, а також фахівцями, які працюють у цій галузі. Наприкінці 80-х років минулого століття з'явилася навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» як реакція суспільства на посилення на Землі глобальної системної кризи, що проявилась у погіршенні екологічної ситуації, зростанні кількості природних і техногенних катастроф, терористичних актів, локальних і регіональних джерел соціальної та політичної нестабільності. Природні, техногенні й соціальні катаклізми супроводжувалися величезними матеріальними втратами і загибеллю людей. Актуальність сучасного стану безпеки життєдіяльності визначається трьома основними складовими: 1. Зростанням глобальних природних небезпек, викликаних порушенням екологічної рівноваги природного середовища. 2. Зростанням числа техногенних небезпек (аварій і катастроф) при взаємодії людини зі складними технічними системами. 3. Соціально-політичним напруженням у суспільстві. Безпека життєдіяльності стала навчальною дисципліною в загальноосвітніх школах і вищих закладах освіти. Розроблено концепцію і програми курсу, опубліковано чимало навчальних посібників і методичних розробок. Оскільки ця дисципліна перебуває у стадії становлення, то її місце і роль у циклі навчальних дисциплін загальноосвітнього процесу вищих закладів освіти досі не визначено. Про це свідчить зміст навчальних посібників і навчальних програм. Одні автори велику частину матеріалу відводять природним небезпекам і надзвичайним ситуаціям, хоча існують окремі дисципліни — «Екологія» і «Цивільний захист», інші — техногенним небезпекам і способам захисту від них, що, по суті, є розділами курсу «Охорона праці», і т. ін. Відсутність єдиного підходу до навчання відчувається й в останній редакції Концепції безпеки життєдіяльності, затвердженій 12 березня 2001 року. Усе це унеможливлює міждисциплінарні зв'язки і призводить до значних повторів у навчальних програмах. Відсутність єдиного підходу до навчання не відповідає вимогам та реаліям сьогодення і набуває особливої ваги й турботи у зв'язку з перспективами приєднання національної освіти до Болонського процесу. Проте слід сказати і про позитивні зрушення у цьому напрямку. На засіданні Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, проведеному 30 березня 2004 року, було досить чітко визначено послідовність вивчення тем із питань безпечної життєдіяльності: «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі», «Основи екології», «Цивільний захист». Науки про безпеку мають спільну й окремі частини. «Безпека життєдіяльності» — вступна дисципліна гуманітарно-технічного напряму, яка має передусім світоглядний інтегральний характер. Усі небезпеки (природні, техногенні, соціально-політичні) розглядаються з позиції розуміння їх фізичної сутності й механізму дії, а засоби захисту подані у загальному вигляді, тобто детальніше вони висвітлюються у таких предметах, як «Охорона праці», «Цивільний захист», «Екологія». У загальній частині подано мету, цілі, завдання, об'єкти і функції ОБЖД, основні поняття й визначення, роль системного аналізу в ОБЖД і основні положення теорії ризику як оцінки рівня небезпеки. Особливе місце в цьому розділі відводиться актуальним проблемам БЖД на сучасному етапі розвитку цивілізації: небезпекам, пов'язаним із порушенням природної рівноваги, основним елементам теорії катастроф, імовірним небезпекам при взаємодії людини зі складними технічними системами, соціальним небезпекам, політичним конфліктам у світі і т. ін. Світогляд студентів, із погляду безпеки життєдіяльності людини, формується під час розгляду таких основних понять, як «людина», «життя» і «діяльність», хоч вони є об'єктами вивчення філософії, соціології і психології, що підкреслює інтегральний характер дисципліни «Безпека життєдіяльності». Розкриття суті цих понять дає можливість студентам усвідомлено підходити до питання особистої безпеки людини і безпеки людей що її оточують, матеріальних і моральних цінностей. Аналіз надзвичайних ситуацій останніх років в Україні і пострадянських країнах переконує, що велика кількість аварій і катастроф зумовлені навіть не так технічними причинами, як низькою духовною культурою людей, порушенням норм етики, моралі, тобто людським чинником. Фізіологічні й психічні особливості людини розглядаються з точки зору розуміння процесу взаємодії людини з навколишнім середовищем і викликаними при цьому небезпеками. Різні види небезпек у виробництві й побуті подано в загальному вигляді з позиції їх фізичного впливу на організм людини, а способи захисту більш повно розглядаються іншими дисциплінами. Небезпеки життєдіяльності глобального характеру подано стисло з погляду системного підходу й обґрунтування їх походження, дії на людину елементів навколишнього середовища. Виникнення, розвиток і попередження надзвичайних ситуацій подано на основі загальних положень законодавства про надзвичайні ситуації, бо ці питання в повному обсязі вивчаються у програмі навчальної дисципліни «Цивільний захист». Логічним завершенням курсу є правова і законодавча база забезпечення БЖД, вивчення якої допомагає студентам зрозуміти, що БЖД стосується не тільки конкретної людини та суспільства, а й є основою національної політики держави. Такий підхід до викладання цього предмета забезпечує студентам цілісне сприйняття матеріалу, сприяє формуванню загальнолюдських цінностей, створенню безпечних і комфортних умов життя і діяльності, крім того, допомагає уникнути дублювання матеріалу інших навчальних дисциплін. «Безпека життєдіяльності» як навчальна дисципліна має свої об'єкти й методи вивчення, цілі, завдання і функції. Як навчальна дисципліна вона становить складний соціально-педагогічний процес із такими функціями, як освітня, виховна та психологічна. Освітня функція полягає в тому, щоб забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвиток небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на здоров'я та життя людей і сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання й ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища. Мета виховної функції дисципліни полягає у формуванні у студентів наукового світогляду, суть якого — розуміння того, що людина не є самодостатньою живою істотою, яка живе окремо за своїми законами; вона існує в природі і є частиною природної системи. Це пов'язано передусім із функціональною нерозривністю навколишнього середовища і людини, їхній взаємний вплив відображається не тільки на життєдіяльності, а й на способі мислення, на активній соціальній позиції...
