| Професійні якості менеджера |
| Українські реферати - Менеджмент |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
| 10.09.2011 00:32 |
Професійні якості менеджера
Контрольна робота | реферат з менеджменту Також дивіться: Контрольна робота - Праця менеджера. Робоче місце менеджера. Ведення переговорів Курсова робота - Етикет службового спілкування - норми і труднощі (Скорочений текст роботи для ознайомлення) Управління виникло з появою людства. Історичні документи свідчать, що вказівки про управління територіями, військами, підданими існували вже у Стародавньому Єгипті, Вавилоні, Китаї та інших країнах. Вони написані на папірусі, викарбувані на камені, відображені іншими способами. У стародавніх Римі та Греції це була вже достатньо розвинена наука та практична справа. Без певних правил, принципів, законів не можна було управляти такими значними територіями, підтримувати господарські зв'язки, збирати податки, вести війни тощо. Кожен наступний історичний етап у розвитку людства вимагав нових і досконаліших форм та методів управління. Управління є необхідним елементом доцільної, раціональної форми організації колективної діяльності людей. У широкому розумінні воно означає вплив на об'єкти, системи або процеси з метою збереження та підтримання їх в усталеному стані або переведення з одного стану в інший. Управління – це цілеспрямована діяльність людини, за допомогою якої вона впорядковує та підпорядковує своїм інтересам певні елементи внутрішнього й зовнішнього середовища організації чи іншого об’єкта управління. У вісімдесяті роки XX століття в американців виникли сумніви щодо доцільності вибраного шляху. Вищі навчальні заклади бізнесу було звинувачено у надмірному захопленні наукою управління як такою. В результаті освітні програми були відповідним чином скориговані і наближені до реалій життя. Японці, де менеджмент теж є одним з "китів" успіху в бізнесі, всупереч американцям, вважають, що не обов'язково масово готувати професійних менеджерів. У Японії лише кілька шкіл бізнесу. Менеджерів же, особливо середньої та вищої ланок, тут готують за допомогою досвіду, якого вони набувають, переходячи з посади на посаду в різних підрозділах фірми. Японці намагаються навчати не тільки справи, якою безпосередньо займається менеджер (керуючий), а й мистецтва підприємництва та людських взаємовідносин, поступово і послідовно виробляючи у менеджерів якості керівника. В Європі займають проміжну позицію між американським та японським підходами щодо образу менеджера та способів його професійної підготовки. З одного боку, тут діє достатньо освітніх закладів, де навчають менеджменту, а також відповідних центрів підвищення кваліфікації, а з другого — професія менеджера у більшості європейських країн розглядається як така, що гармонійно доповнює інженерну, економічну, юридичну та іншу подібну освіту, тобто стоїть не на другому, а на першому місці. Але життя і тут диктує свої правила, і тому престижні європейські школи бізнесу, консалтингові фірми, інші організації, що займаються обслуговуванням управління, завжди мають роботу і прибуток, навіть тоді, коли спостерігається спад виробництва. Проте це і не дивно, оскільки саме у критичній (кризовій) ситуації знання й поради досвідчених управлінців потрібні більш за все. Україна, як європейська держава, безумовно, орієнтується у першу чергу саме на цей досвід формування ролі (образу) менеджера у суспільстві. Але вона поки що знаходиться лише на першому етапі ринкових перетворень і потреба у менеджерах тут набагато вища, ніж у країнах, де ринкова економіка вже діє віками або десятиліттями. І коли це завдання буде виконано, оптимізується і мережа вищих освітніх закладів, які мають спеціальність "Менеджмент", зміцниться їхня навчальна база, зросте якість професійної підготовки менеджерів. Звідси і відповідний образ такого фахівця — як представника цікавої, вкрай необхідної професії. А оскільки знання і професійна діяльність менеджера дають йому можливість більше, ніж будь-якому іншому спеціалісту, просуватися по службових сходинках і стати керівником — це ще і престижна професія. Тому такі великі конкурси на спеціальність "Менеджмент організацій", і практично всі технічні і гуманітарні вищі освітні заклади України відкрили та освоюють дану спеціальність. З часом, по мірі насичення суспільства фахівцями з менеджменту, ажіотажний попит на них вщухне, а система підготовки та перепідготовки їх самоврегулюється. Нинішній же етап у підготовці менеджерів в Україні — це етап кількісного задоволення потреби в таких фахівцях. М. Вудкок і Д. Френсіс у відомій книзі "Раскрепощенный менеджер" так визначають роль та місце менеджера у сучасному житті: "Саме на управлінцях усіх рівнів лежить завдання зробити все можливе для створення придатного варіанта майбутнього і не дозволити втягти себе у вир невдач". За умов, коли ринок тільки створюється, менеджер повинен уміти постійно "зазирати у майбутнє", тобто бути здатним на підставі вивчення існуючого ринку не тільки відчувати його поточну динаміку (за допомогою обліку, звітності), а й прогнозувати перспективний розвиток, що вимагає знань економетрії, прогностики, інформатики тощо. Більше того, гарний менеджер повинен сприяти створенню нового ринку, для чого йому треба володіти маркетингом, знаннями інноваційного та інвестиційного менеджменту. Без менеджерів сьогодні не обійтися як виробництву, так і невиробничій сфері і, особливо, бізнесу, що все більше поширюється в Україні. Менеджер — такий важливий чинник будь-якої справи, як і засоби виробництва, кошти, матеріали, робітники тощо, а за великим рахунком — це на сьогодні основний чинник виробництва. Особливістю такого чинника є його динамічність, інтуїція, тип мислення, сума знань, організаторський талант, здібність працювати з людьми. Чим вище рівень підготовки менеджера, тим більше підстав мати ефективне виробництво, підприємництво. Таким чином, наявність досвідчених менеджерів стає вирішальним чинником економіки. Одна з найважливіших характеристик ідеального менеджера — його професійна обізнаність. Високо цінуються також збалансовані здібності такого фахівця, його ентузіазм, здатність до творчості, а інколи — і до чорнової роботи, гнучкість мислення. Але треба розуміти, що менеджера здебільшого цінують не за знання, а за його професійні якості, конкретні дії та їх результат. Тому він повинен: • навчитися управляти людьми; • ввічливо та запобігливо ставитися до своїх працівників, всебічно вивчати їх характер, поведінку, працю, дотепність, особисте життя тощо; • бути дуже уважним до своїх слів і висловлювань, ніколи незаслужено не нарікати на своїх підлеглих і колег; • в оцінці предметів, людей дотримуватися виваженості, об'єктивності, критикувати тільки за справу; • позбавлятися від непридатних працівників; • намагатися працьовитістю та кмітливістю заслужити гарну оцінку з боку свого безпосереднього керівника; • постійно займатися самоосвітою, вивчати практичний досвід колег; • виробляти у собі здатність розмірковувати, вміти логічно мислити; • бути спостережливим; • уміти аналізувати з олівцем у руках діяльність організації; • бути у курсі подій і проблем, які існують в організації та оточують її; • уміти розвивати та поглиблювати знання в усьому, що стосується безпосередньої роботи; • виявляти ініціативу, не боятися відповідальності; • уміти аналізувати свої помилки, а коли треба — і визнавати їх; • уміти активно захищати свої погляди, бути впевненим у своїх переконаннях; • зберігати почуття шани, відстоювати гідність; • подавати особистий приклад; • не звертати уваги — і своєї, і підлеглих — на дрібниці; • мати гарну виправку, витримку, характеризуватися чітким мовленням, бездоганною поведінкою. Менеджер повинен бути самоорганізованою та дисциплінованою людиною, вміти берегти свій і чужий час. Для цього йому треба: • точно визначати свою мету; • вміти зосереджуватися на головному; • встановлювати твердий термін у всьому, що стосується справи; • бути рішучим, навчитися говорити "ні"; • не захоплюватися телефонними розмовами; • виробити звичку занотовувати все, що заслуговує на увагу; • уникати перешкод, які відволікають від справи; • планувати та раціонально використовувати робочий час; • навчитися слухати; • діяти нестандартно, не за шаблоном; • розпочинати все якомога раніше, а справу — невідкладно; • змінювати заняття, придумувати собі стимули. Підсумовуючи все наведене вище, можна виділити п'ять основних професійних якостей відмінного менеджера (керівника): • уміння вести людей за собою та пристосовуватися до сприйняття роботи, виконаної іншими людьми; • уміння чітко, по-діловому організовувати справу, тобто дотримуватися розпорядку дня, регламенту роботи тощо; • уміння приймати самостійні рішення, виявляти ініціативу; • уміння домагатися результатів, бути наполегливим; • уміння сприймати та стимулювати підлеглих.
Tags: |