Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Фінансовий контроль. Методи фінансового контролю

ЗМІСТ

Вступ
1. Методи фінансового контролю
2. Поняття й значення фінансового контролю
Висновки
Список використаної літератури

«СКАЧАТИ_РОБОТУ»

1. Методи фінансового контролю

Метод фінансового контролю можна визначити як сукупність способів, засобів і прийомів для здійснення контрольних функцій. Слід зазначити, що аналіз методів фінансового контролю ґрунтується на досягненнях як фінансового права, так і деяких суміжних наук (статистики, бухгалтерського обліку, логіки). На застосування тих чи інших методів насамперед впливають: обсяг компетенції контролюючого органа; мета та завдання, які перед ним поставлено; момент проведення фінансового контролю. Серед основних методів фінансового контролю можна виділити: спостереження, обстеження, облік, аналіз, перевірку й ревізію. Наведені загальні методи конкретизуються в різних відомчих методиках і правилах проведення контролю.
Розглянемо детальніше основні методи фінансового контролю.
1. Спостереження (моніторинг) — загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. З деякими застереженнями сюди ж можна віднести й діяльність з фінансового моніторингу відповідно до вимог Закону України «Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року.
2. Облік становить досить специфічний фінансово-контрольний метод, сфера застосування якого переважно обмежується діяльністю контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб'єктів контролю (наприклад, платників податків) або в інших випадках, зазначених чинним законодавством (наприклад, при погашенні податкової заборгованості перед бюджетом шляхом проведення взаємозаліків коштів з фінансуванням витрат у рахунок погашення недоїмки за відповідними платежами в Державний і місцеві бюджети). Облік не обмежено тільки реєстраційною роботою, також він містить аналітику й створення інформаційної бази.
3. Обстеження найбільш притаманно попередньому контролю. Його проводять стосовно конкретних сторін фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. Під час обстеження здійснюють діагностику його фінансового стану й досліджують звітність, проводять первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам. Зі спеціальних прийомів, які застосовують під час обстеження, слід зазначити опитування й анкетування.
Здебільшого, при одержанні в ході обстеження будь-яких негативних результатів контролюючий орган приймає рішення про проведення перевірки чи ревізії.
4. Аналіз проводять на основі звітності (поточної чи за визначений період). Він ґрунтується на використанні таких спеціальних статистичних прийомів, як індексний метод, метод середніх і відносних величин. За цього методу фінансового контролю шляхом аналітичної діяльності досліджують основні фінансово-економічні характеристики об'єкта контролю, що найчастіше дозволяє виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їхні причини. Дуже ефективним є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння.
5. Перевірка. Можна виділити такі підстави класифікації видів перевірок, залежно від:
1) організаційної ознаки:
- планові перевірки (внесено у встановленому порядку в план роботи контролюючого органа);
- позапланові перевірки (здійснюють дещо раптово, поза планом, за наявності вагомих підстав: вказівки вищого фінансового органу; при надходженні скарг громадян або іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недоглядах у роботі, що вимагають невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);
2) підстави призначення:
- повторні перевірки (проводять через деякий час після первинної фінансової перевірки у випадку визнання її неякісно проведеною або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Цю перевірку проводять за тими ж питаннями й охоплюють той же період часу, що і за первинної);
- додаткові перевірки (здійснюють для з'ясування питань, що не ставилися перед первинною перевіркою, найчастіше в зв'язку з обставинами, які знов виникли);
3) обсягу:
- повні перевірки (всебічно охоплюють фінансово-господарську діяльність);
- часткові перевірки (чи неповні, в ході їх перевіряють окремий бік фінансово-господарської діяльності);
- комплексні перевірки (здійснює переважно група фахівців, до того ж перевірці підлягає дуже широке коло взаємозалежних питань). Як один з підвидів комплексної перевірки можна виділити наскрізну перевірку, що охоплює фінансово-господарську діяльність низки організацій чи підприємств, пов'язаних між собою відносинами субординації;
- тематичні перевірки (або цільові, присвячені визначеному колу питань, дільниці роботи (темі), охоплюють окремий напрям діяльності суб'єкта, що перевіряють, або визначений тип операцій);
4) повноти охоплення:
- суцільні (фронтальні) перевірки (вивчають абсолютно всі документи й облікові записи за визначений період);
- вибіркові перевірки (контролю підлягає не весь суб'єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за визначеним принципом);
5) місця проведення:
- виїзні перевірки (здійснюють за місцем розташування об'єкта контролю);
- камеральні перевірки (проводять за місцем знаходження органу фінансового контролю);
6) характеру контрольованих показників:
- формальні перевірки (за яких здійснюють перевірку правильності оформлення документів, наприклад, з'ясовують дійсність підписів, наявність підчищень і виправлень, правильність заповнення реквізитів);
- арифметичні перевірки (зводяться до оцінки правильності математичних розрахунків і таксувань);
7) характеру контролюючих суб'єктів:
- позавідомчі перевірки (здійснюють органи іншого відомства або міністерства стосовно організації, яку перевіряють);
- відомчі перевірки (здійснюють у межах того самого відомства або міністерства, але працівники вищого рівня, вищої організації).
Окремо потрібно виділити також «зустрічну» перевірку, за якої здійснюють зіставлення первинних документів або звітної інформації з аналогічними чи взаємозалежними даними підприємства контрагента.
6. Ревізія є найважливішим методом фінансового контролю, що відрізняється найбільшою дієвістю, максимально можливою глибиною й повнотою. Ревізію слід віднести до наступного контролю. Такий метод фінансового контролю здійснюють спеціальні органи фінансового контролю, його спрямовано на виявлення фактів порушення законності, вірогідності й доцільності. При ревізії провадиться вивчення й аналіз фінансово-господарської документації на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, схоронності коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності й повноти звітності.
Під час здійснення контролю ревізора наділено певними правами:
- перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські та інші документи, наявність грошей і цінностей, а у випадку виявлення підробок І інших зловживань вилучати потрібні документи на термін до закінчення ревізії;
- перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло і електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції і вимагати від керівництва суб'єкта, якого перевіряють, проведення контрольного обмірювання виконаних робіт;
- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;
- отримувати від інших підприємств, установ і організацій довідки й копії документів, пов'язані з операціями, які перевіряють;
- отримувати від посадових осіб письмові пояснення. Стосовно класифікації ревізій, то вона переважно ідентична класифікації перевірок, з деякими незначними застереженнями. Наприклад, окремо можна виділити такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначена за постановою органів слідства.
Термін проведення ревізії не може перевищувати 30 днів (продовження цього терміну допускають тільки з дозволу керівника органу, що призначив ревізію).
За результатами ревізії складають акт. Керівник, що призначив ревізію, зобов'язаний у тижневий термін розглянути її результати й вжити заходів для усунення виявлених порушень, відшкодування нанесеного матеріального збитку, залучення до відповідальності винних осіб, усунення причин і умов, що зумовили порушення фінансової дисципліни.
7. Фінансово-економічна експертиза. До компетенції Рахункової палати належить здійснення експертно-аналітичної діяльності. Так, Рахункова палата зобов'язана за дорученням Верховної Ради України проводити експертизу й давати висновки щодо проектів: Державного бюджету України, законів і інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних цільових програм, програм Кабінету Міністрів України та інших документів щодо питань державного бюджету й фінансів України.

2. Поняття й значення фінансового контролю

У сучасних непростих умовах становлення ринкової економіки контрольна функція фінансів набуває особливої актуальності. Це пов'язано з певною специфікою цієї діяльності, що дозволяє активно впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного й соціального розвитку країни, раціональній організації використання всіх наявних ресурсів, забезпеченню схоронності загальнодержавної і муніципальної власності. Визнаючи особливості фінансового контролю, слід зазначити, що сьогодні відбувається його ускладнення, все чіткіше виявляється його багатоаспектність, тону що сфера контрольної діяльності стає все більшою і більшою, поширюючись на недержавні підприємства, громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Фінансовий контроль стає все різноманітнішим і багатоплановішим. Деякі контролюючі органи було ліквідовано, Виникли нові органи, тому систему органів фінансового контролю ще не можна визнати сформованою остаточно.
Сутність фінансового контролю розкривається в основних завданнях, поставлених перед ним, а саме:
1) перевірка своєчасності й повноти виконання контрольованими суб'єктами фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування;
2) перевірка виконання органами державної влади й місцевого самоврядування покладених на них функцій з формування, розподілу й використання грошових фондів;
3) перевірка дотримання правильності здійснення фінансових операцій, схоронності коштів і матеріальних засобів;
4) перевірка правильності й ефективності використання публічних грошових фондів;
5) виявлення й усунення порушень фінансової дисципліни;
6) попередження порушень законності в сфері фінансової діяльності, забезпечення відшкодування матеріальних-збитків, виявлення винних осіб і залучення їх до відповідальності;
7) виявлення внутрішніх резервів виробництва — підвищення його ефективності, найощадливішого використання матеріальних і грошових ресурсів.
Реалізація перерахованих завдань фінансового контролю є необхідною умовою забезпечення правопорядку й законності в процесі здійснення фінансової діяльності. Одним з боків правопорядку в галузі фінансів є фінансова дисципліна.
Фінансова дисципліна — це чітке дотримання закріплених нормами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, розподілу й використання публічних грошових фондів. Потрібно відзначити, що вимоги фінансової дисципліни обов'язкові не тільки для підприємств усіх форм власності та громадян, але й для органів державної влади й місцевого самоврядування.
Однак слід враховувати, що об'єкт фінансового контролю не обмежено перевіркою тільки грошових фондів. Насправді він містить у собі й матеріальні, природні, трудові та інші ресурси держави, тому що їх використання здійснюють у грошовій формі або опосередковано нею. Іншими словами, фінансовий контроль поширюється не тільки на безпосередньо фінансові, але й на пов'язані з ними господарські відносини. Безпосереднім предметом фінансового контролю виступають первинні документи, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність контрольованого суб'єкта.
Отже, під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що становить собою діяльність фінансових органів з виявлення порушень законності, фінансової дисципліни й доцільності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових фондів.
Правове регулювання фінансового контролю здійснюють нормами фінансового права. В юридичній літературі закріпилася думка про фінансовий контроль, як інститут Загальної частини фінансового права. Разом з тим не викликає сумніву й інше. Фінансовий контроль належить усім стадіям фінансової діяльності, всім фінансово-правовим підгалузям і інститутам. Особливої частини фінансового права. До сказаного варто додати, що фінансовий контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом фінансового права, правові норми якого містяться як у Загальній, так і в Особливій частині, тобто структура фінансового контролю досить складна. До Загальної частини фінансового права слід віднести фінансово-правові норми, які регулюють загальні принципи, мету й завдання, організацію та порядок здійснення фінансового контролю, характеристику його видів і методів. Щодо фінансово-правових норм, які передбачають специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони цілком справедливо належать до Особливої частини. Конкретизація ж їхніх специфічних завдань і змісту знаходить своє відображення в інституціональних правових актах (наприклад, у Бюджетному кодексі України або Законі України «Про аудиторську діяльність»).

ВИСНОВКИ

Отже, під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що становить собою діяльність фінансових органів з виявлення порушень законності, фінансової дисципліни й доцільності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових фондів.
До загальних функцій управління належать планування, регулювання, керівництво, організація, координація І контроль. Однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, і зокрема, фінансовий контроль. Розглядаючи співвідношення фінансового контролю й державного управління, стає зрозуміло, що фінансовий контроль є засобом досягнення конкретного завдання, яке стоїть перед державою, встановлення правопорядку й законності.
Фінансовому контролю притаманні риси, що взагалі належать контрольній діяльності як такій, а саме:
- оперативність;
- цілеспрямованість;
- безпосередність;
- обґрунтованість;
- дієвість.
Слід зазначити, що фінансам як економічній категорії, крім розподільної та регулюючої, належить також і контрольна функція. Вона виявляється як під час контролю розподілу валового внутрішнього продукту, так і під час витрачання публічних грошових фондів відповідно до їх цільового призначення. Все це свідчить про те, що контрольна функція фінансів є об'єктивною основою фінансового контролю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бандурка Ф.П. Фінансова діяльність підприємства К.2002;
2.Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криниць кий; За ред. М. П. Кучерявенька. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 320 с.
3. Фінансове право України: Підручник/ Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І.Є. Криницький; за ред. М. П. Кучерявенька. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 320 с.
4. Фінансове право : підручник / за ред. Воронової Л.К.- Харків: Консул,1998;
5. Фінанси / підручник для навч. закладів К.2004