| Дефектологія. Діти з порушенням зору, слуху |
| Українські реферати - Дефектологія |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
| 25.10.2010 23:42 |
Діти з порушенням зору, слуху
(Скорочений текст роботи для ознайомлення) Дефектологія - наука про психофізіологічні особливості розвитку дітей з фізичними і психічними недоліками (глухих, слабочуючих, сліпих, слабозрячих, розумово відсталих, логопатів, з порушенням рухів і ін.), закономірностях їх виховання, освіти і навчання. Характер і рівень розвитку дефектології визначається соціально-економічними умовами суспільства, станом суміжних наук (природознавства, медицини, фізіології, філософії, психології, техніки і ін.), досягненнями в області всебічного вивчення аномальних дітей, їх компенсаторних процесів, наукової обґрунтованості системи виховання і навчання дітей з порушенням розумового і фізичного розвитку. Виховання і навчання аномальних дітей — складна соціальна і педагогічна проблема. Різні аномалії розвитку по-різному відбиваються на формуванні соціальних зв'язків дітей, на розвитку їх пізнавальних можливостей і трудової діяльності. Залежно від характеру порушення одні дефекти в розвитку дитини можуть повністю долатися, інші — лише коригуватися, а деякі — компенсуватися. Характер порушення фізичного і розумового розвитку дитини впливає на весь хід і кінцевий результат розвитку його пізнавальної діяльності. Можливості пізнання у аномальних дітей різні. Одні з них можуть оволодіти лише елементарними знаннями, інші мають в цьому відношенні необмежені можливості. Тому необхідно з'ясувати структуру дефекту, визначити компенсаторні можливості і шляхи розвитку аномальної дитини, розкрити об'єктивні закономірності фізичного і розумового розвитку. Аномальний характер фізичного і розумового розвитку вносить значна своєрідність в процес становлення дитини як особи. Кардинальні зміни, що відбуваються в наший країні, роблять істотний вплив на рівень і якість життя населення. Явним віддзеркаленням непродуманих перетворень служить падіння матеріального рівня більшої частини сімей (коли, наприклад, вагітна жінка не може отримати весь комплекс послуг медико-генетичного плану); падіння загальної культури поведінки; алкоголізм і наркоманія; патогенна екологія. Все це не може не вплинути на збільшення кількості дітей з різною формою патології, зокрема, з порушеннями зору (слабозрячість, косоокість і амбліопія), слуху, інтелекту і так далі. В даний час існує ряд дошкільних установ, в яких створені групи для дітей з косоокістю і амбліопією. Термін «косоокість» об'єднує різні за походженням і локалізації поразки зорової і окорухової систем, що викликають періодичні або постійні відхилення (девіацію) очного яблука. Косоокість характеризується постійним або періодичним відхиленням одного з очей від сумісної точки фіксації і порушенням функції бінокулярного зору. Залежно від того, куди відхилено око, спостерігається внутрішня (що сходиться), зовнішня (що розходиться) косоокість, косоокість догори і донизу. Терміном «амбліопія» позначають такі форми поразки зору, які не мають видимої анатомічної або рефракції основи. Найбільш частою причиною амбліопії у дітей буває косоокість, або страбізм — непаралельність оптичних осей ока; при цьому в 85 — 90% випадків косоокості спостерігається різний ступінь зниження зору, тобто поява амбліопії. Слабозрячі діти не завжди адекватно усвідомлюють свій дефект. Труднощі і невдачі, що виникають в спілкуванні з однолітками і дорослими, при участі в іграх, при спілкуванні неправильно оцінюються ними, кривдять і дратують. З'являється грунт для виникнення порушень в емоційно-вольовій сфері — агресивності, ворожості, тривожності, страхів і тому подібне. Останніми роками зростає кількість дітей з порушеннями психоемоційного розвитку: психофізичний інфантилізм, емоційна нестабільність, відхилення в поведінці, невротичні розлади та інші. Їх причини криються не тільки в екологічному і економічному неблагополуччі, соціальній нестабільності суспільства, що негативно впливають на особу дитини, що росте і формується. Негативний вплив роблять також причини соціально-педагогічного генезу, пов'язані з недоліками сімейного і суспільного дошкільного виховання. В той же час вихователі дошкільних установ слабо озброєні методами і прийомами психологічної корекції подібних порушень. Під емоційним неблагополуччям дитини з порушенням зору розуміється його негативне самопочуття в різних соціальних ситуаціях. Воно викликається багатьма причинами. Головною виступає незадоволеність дитини спілкуванням з дорослими, перш за все з батьками і з однолітками. Недолік тепла, ласки, розлад між членами сім'ї, відсутність тісних емоційних контактів з батьками приводять до формування у дитини з поразкою зору тривожно-песимістичних особових очікувань, і, як наслідок, невпевненості малюка, відчуття незахищеності, іноді страху у зв'язку з прогнозованим негативним відношенням дорослого. Таке відношення дорослого провокує у дитини з очною патологією упертість, небажання підкорятися вимогам батьків, тобто є серйозним «психологічним» бар'єром між дорослими і дітьми, тоді як тісні, насичені емоційні контакти, при яких дитина є об'єктом доброзичливого, але вимогливого оцінного відношення як особа, формують у нього упевнено-оптимістичні особові очікування. Для них характерне переживання можливого успіху, похвали, схвалення з боку близьких. Емоційне неблагополуччя, пов'язане з утрудненнями в спілкуванні з однолітками і іншими дітьми, може приводити до двох типів поведінки. До 1-ої групи відносяться діти з порушенням зору неврівноважені, легко збудливі; нестримність емоцій часто стає причиною дезорганізованості їх діяльності. При виникненні конфліктів з однолітками емоції даної категорії дітей часто виявляються в афектах: спалахах гніву, образі, нерідко супроводжуються сльозами, грубістю, бійками. Спостерігаються супутні вегетативні зміни: почервоніння шкіри, посилення потовиділення і тому подібне. Негативні емоційні реакції: швидко спалахуючи, швидко згасають. 2-у групу складають діти з дефектами зору із стійким негативним відношенням до спілкування. Як правило, образа, незадоволеність, неприязнь і так далі надовго зберігаються в їх пам'яті, але при їх прояві діти стриманіші. Такі діти з поразкою зору характеризуються відособленістю, уникають спілкування. Емоційне неблагополуччя часто зв'язане з небажанням відвідувати дитячий сад, з незадоволеністю відносинами з вихователями або однолітками. Гостра сприйнятливість дитини, його надмірна вразливість можуть привести до внутрішньоособового конфлікту.
|